ДІТИ БОМБОСХОВИЩ
гортати нижче
Genre
Documentary series
Cерій
11*25m
Release date
2023
Документальний проект розповідає трагічні та жахливі історії українських сімей, які постраждали від російської агресії. Завдяки розповідям з перших вуст з більш ніж 20 локацій фільм пропонує особистий погляд на вплив війни на простих людей. У ньому розповідається про життя українських матерів і дітей, які провели 27 днів у бомбосховищі, а також історію дочки, яка втекла з Бучі, поки її батько служив на легендарному літаку «Мрія». Ці історії показують стійкість людського духу та надію на краще майбутнє, незважаючи на жахи війни.
Watch online for the AZA NIZI MAZA
This is a live broadcast from the Aza Nizi Maza studio, where young artists are creating paintings for the Rathaus Steglitz metro station in Berlin.
Наталя Улибіна
Юліан Улибін
Сергій Смичок
Олексій Капустін
Олексій Макухін
Юліан Улибін
Сергій Кравець
Катерина Кучеренко
Юліан Улибін
Дмитро Смирний
Дмитро Смирний
Ганна Малієнко
Роман Богорош
Марія Собур
Діти бомбосховищ: історії виживання, травми та надії в тіні війни
Фільм «Діти бомбосховищ» Це потужний документальний фільм, який розповідає історії дітей та їхніх сімей, які опинилися в пастці жахів війни в Україні, змушені сховатися у бомбосховищах. Фільм складається з десяти епізодів, кожен з яких розкриває унікальну історію дітей, які стали свідками і жертвами конфлікту. Він висвітлює такі міста, як Маріуполь, Харків, Ірпінь та інші, демонструючи руйнівний вплив війни на життя молоді.
Одна з найбільш зворушливих історій - про дитину, яка народилася за кілька місяців до повномасштабного вторгнення, для якої бомбосховище стало єдиним «домом». Дитина ніколи не знала мирного світу. Кожен епізод свідчить про воєнні злочини, вчинені проти мирних жителів, підкреслюючи глибоку психологічну травму, яку війна залишила цим дітям.
Проект представлений у різних форматах, включаючи повнометражну версію та коротші епізоди, розроблені для широкої аудиторії. Це не просто фільм, а важливий документ, який фіксує жорстокість війни та стійкість людського духу.
Треба визнати, що наше майбутнє покоління травмоване війною!
У війні, що залишає свої темні сліди на душах дітей, ми, як дорослі, повинні вчитися ходити по лезу бритви у наших діалогах з ними. Ці малі жертви великої людської трагедії, вигнанці власного безтурботного дитинства, носять у собі тягар переживань, які перевищують межі їхнього розуміння та витривалості. Спроба говорити з ними — це не лише спроба віднайти загублену мову між вибухами та страхами, але й необхідність розуміти, де важливо зупинитися, де краще не втручатися. Дуже важливо пам’ятати, що повторне переживання спогадів може вкорінити травматичний досвід, особливо у дитячій психіці. Неправильне втручання може стати невиправною помилкою, що як відбиток залишиться на все життя. В їхніх очах — відблиски втраченого світу, відгомін війни, що забрала у них безпеку та спокій. У спілкуванні з цими дітьми ми повинні бути не лише голосом, але й вухом — слухати, чути та розуміти. Ми повинні бути обережними, не перетинати невидимих меж, підтримувати та допомагати без нав’язування власних уявлень про те, що є правильним. Це плавання проти течії спогадів, де кожен весловий рух має бути зваженим та обережним. Це наше завдання — вивести цих дітей з темряви спогадів до світла розуміння, оберігаючи їх від повторного травмування, відновлюючи в них віру у світле та безпечне майбутнє. Терпіння, ще терпіння та вміння чекати, а якщо дитина не готова, мочки відійти і не наполягати! Всі діти різні, хтось сам біжить і про все розповідає, а комусь і життя може не вистачити, щоб скласти себе після трагічних обставин.