«Дві ріки» — документальний фільм про Закарпаття як тиловий край війни. Це історія без головного героя: камера спостерігає за життям краю, що приймає сотні тисяч переселенців, будує нові квартали швидше, ніж встигає їх заселити, і водночас ховає своїх загиблих у тиші, яку неможливо зняти на плівку, але можна відчути в кожному кадрі. У центрі фільму образ злиття Чорної та Білої Тиси: дві течії, що стають одним потоком і вже не можуть бути розділені. Так само зливаються тут місцеві громади й ті, хто прийшов сюди шукати прихисток. Церква, ринок, будівельний майданчик, дитячий табір для переселенців: кожна локація стає свідченням того, як край змінюється, залишаючись собою.

‍

‍

Я не хотів знімати фільм із головним героєм. Мені йшлося не про історію однієї людини, а про те, як ціла земля перетравлює зміну: тихо, без пафосу, без пояснень. Камера тут не оповідач, а свідок. Вона не втручається, не питає, не коментує. Мене цікавить момент, коли дві течії, люди, історії, громади, вже злилися настільки, що більше неможливо сказати, де закінчується одна і починається інша. Це і є Закарпаття зараз: край, який приймає, будує, ховає і росте одночасно. Я хотів, щоб глядач сам відчув цю тишу, так само, як відчуваю її я, коли стою на березі, де сходяться дві ріки.

‍

‍